-
1 tongue
1. n1) язик2) мова3) манера говоритиrough tongue — фуба мова, брутальність
4) язик (страва)5) щось, що нагадує за формою язик6) геогр. коса7) стрілка терезів8) тех. шпунт, шип, гребінь9) дишло10) зал. вістря стрілки11) тех. хвостовикon the tongues of men — усі говорять про це; на устах у всіх
to give (to throw) tongue — а) гучно говорити, репетувати; висловлюватися; б) подавати голос (про собаку)
to have (to speak with) one's tongue in one's cheek — а) говорити нещиро; б) говорити глузливо (іронічно)
to hold one's tongue, to keep one's tongue between one's teeth — тримати язик за зубами, мовчати
to keep a civil tongue in one's head — бути ввічливим (чемним), уникати грубощів
to tie smb.'s tongue — примусити когось мовчати, не давати комусь говорити
his tongue failed him — йому відібрало мову, йому заціпило
to wag one's tongue — молоти язиком, просторікати
he knows much who knows how to hold his tongue — присл. хто мовчить, той трьох навчить; слово — срібло, мовчання — золото
2. v1) розмовляти, базікати2) говорити, вимовляти3) лаяти, ганьбити4) лизати5) буд. з'єднувати у шпунт* * *I n1) язикfurred /dirty, foul, coated/ tongue — обкладений язик ( хворого)
to put out /to stick out/ ones tongue — висовувати /показувати/ язик ( лікареві або з пустощів)
to hang out ones tongue — висовувати язик ( про собаку) [див. є]; язик, язичок (тварини, рептилії)
the frogs [snakes] tongue — язичок жаби [змій]
cleft /bifid/ tongue — роздвоєний язичок
2) мова; здатність мовиthe mother /native/ tongue — рідна мова
no poet in any tongue is greater than Dante — жодна література не має поета, який був би кращий за Данте
bad /biting, bitter, caustic, venomous, wicked/ tongue — злий /отруйний/ язик
rough tongue — груба мова, грубість
silver /smooth/ tongue — красномовство, влесливість
glib tongue — жвава /розв'язна/ мова
4) кyл. язик5) будь-що, що має форму язика; язик, язичок6) мyз. язичок7) тex. шпунт, шпилька, гребінь8) з.- д. остряк ( стрілки)9) хвостовик ( інструменту)10) стрілка вагів••on the tongue s of men — всі говорять про це; на вустах у всіх
on ones tongue, on /at/ the tip of ones tongue, at the end of ones tongue — на мові, на кінчику язика
to have names and dates at the end of ones tongue /on the tip of ones tongue/ — знати напам'ять всі імена, дати
the words had been on his tongue — ці слова ( вже) готові були зірватися у нього з язика /з уст/; to wag ones tongue молоти язиком
to set tongues wag-ging — викликати товчи, дати привід для пліток
to find ones tongue — знайти дар мови, знову заговорити
to have lost ones tongue — мовчати, втратити дар мови, проковтнути язика
to hold ones tongue, to keep ones tongue between ones teeth — тримати язик за зубами, мовчати
hold your tongue while Im speaking — притримуй язик, коли я говорю
to keep a watch on ones tongue — стежити за своєю мовою, не говорити зайвого
he could have bitten off his tongue for having told his secret — він готовий був відкусити собі язик через те, що проговорився
to loose smb s tongue — розв'язати язик кому-н.
to tie smb s tongue — примусити кого-н. мовчати, не давати кому-н. говорити
his tongue glued itself to the roof of his mouth — у нього язик прилип до гортані, він нічого сказати не може
his tongue failed him — у нього віднялася мова, він позбувся дару мови
ones tongue runs before ones wit s — спершу говорити, а потім думати
to give /to throw/ tongue — подавати голос ( про собаку); голосно говорити, кричати; висловлюватися
to have /to speak with, to put/ (ones) tongue in (ones) cheek — говорити нещиро; говорити глузливо /лукаво, іронічно/; he speaks with tongue in cheek його слова не можна сприймати серйозно; він вас обдурює
to oil ones tongue — лестити; виголошувати єлейні промови
to keep a civil tongue in ones head — бути ввічливим /чемним/; уникати грубощів
to keep a still tongue in ones head — мовчати, відрізнятися мовчазливістю
to have ones tongue hanging out — хотіти пити; чекати (чого-н.); [див. 1]; his tongue is too long for his teeth y нього дуже довгий язик
a honey tongue, a heart of gall — = на вустах мед а в серці лід м'яко стелить, та жорстко спати
the tongue is not steel, yet it cuts, the tongue is sharper than any sword — прис. = не ножа бійся, а мови; злі язики страшніші за пістолет
the tongue of idle persons is never idle — прис. = за неробу мова працює
IIhe knows much who knows how to hold his tongue — прис. багато знає той, хто вміє мовчати; = мовчання -золото
1) υl. трогать языкам; лизать; cпeц. снабжать языком или язычком2) разговарить, болтатьto tongue it all day long — проболтать весь день; уст. говорить, произносить; icт. ругать, поносить
3) выдаваться, врезаться ( о песчаной косе); выбрасывать языки пламени4) мyз. модулировать5) стр. сполучати в шпунт -
2 strapwort
-
3 tongue
I n1) язикfurred /dirty, foul, coated/ tongue — обкладений язик ( хворого)
to put out /to stick out/ ones tongue — висовувати /показувати/ язик ( лікареві або з пустощів)
to hang out ones tongue — висовувати язик ( про собаку) [див. є]; язик, язичок (тварини, рептилії)
the frogs [snakes] tongue — язичок жаби [змій]
cleft /bifid/ tongue — роздвоєний язичок
2) мова; здатність мовиthe mother /native/ tongue — рідна мова
no poet in any tongue is greater than Dante — жодна література не має поета, який був би кращий за Данте
bad /biting, bitter, caustic, venomous, wicked/ tongue — злий /отруйний/ язик
rough tongue — груба мова, грубість
silver /smooth/ tongue — красномовство, влесливість
glib tongue — жвава /розв'язна/ мова
4) кyл. язик5) будь-що, що має форму язика; язик, язичок6) мyз. язичок7) тex. шпунт, шпилька, гребінь8) з.- д. остряк ( стрілки)9) хвостовик ( інструменту)10) стрілка вагів••on the tongue s of men — всі говорять про це; на вустах у всіх
on ones tongue, on /at/ the tip of ones tongue, at the end of ones tongue — на мові, на кінчику язика
to have names and dates at the end of ones tongue /on the tip of ones tongue/ — знати напам'ять всі імена, дати
the words had been on his tongue — ці слова ( вже) готові були зірватися у нього з язика /з уст/; to wag ones tongue молоти язиком
to set tongues wag-ging — викликати товчи, дати привід для пліток
to find ones tongue — знайти дар мови, знову заговорити
to have lost ones tongue — мовчати, втратити дар мови, проковтнути язика
to hold ones tongue, to keep ones tongue between ones teeth — тримати язик за зубами, мовчати
hold your tongue while Im speaking — притримуй язик, коли я говорю
to keep a watch on ones tongue — стежити за своєю мовою, не говорити зайвого
he could have bitten off his tongue for having told his secret — він готовий був відкусити собі язик через те, що проговорився
to loose smb s tongue — розв'язати язик кому-н.
to tie smb s tongue — примусити кого-н. мовчати, не давати кому-н. говорити
his tongue glued itself to the roof of his mouth — у нього язик прилип до гортані, він нічого сказати не може
his tongue failed him — у нього віднялася мова, він позбувся дару мови
ones tongue runs before ones wit s — спершу говорити, а потім думати
to give /to throw/ tongue — подавати голос ( про собаку); голосно говорити, кричати; висловлюватися
to have /to speak with, to put/ (ones) tongue in (ones) cheek — говорити нещиро; говорити глузливо /лукаво, іронічно/; he speaks with tongue in cheek його слова не можна сприймати серйозно; він вас обдурює
to oil ones tongue — лестити; виголошувати єлейні промови
to keep a civil tongue in ones head — бути ввічливим /чемним/; уникати грубощів
to keep a still tongue in ones head — мовчати, відрізнятися мовчазливістю
to have ones tongue hanging out — хотіти пити; чекати (чого-н.); [див. 1]; his tongue is too long for his teeth y нього дуже довгий язик
a honey tongue, a heart of gall — = на вустах мед а в серці лід м'яко стелить, та жорстко спати
the tongue is not steel, yet it cuts, the tongue is sharper than any sword — прис. = не ножа бійся, а мови; злі язики страшніші за пістолет
the tongue of idle persons is never idle — прис. = за неробу мова працює
IIhe knows much who knows how to hold his tongue — прис. багато знає той, хто вміє мовчати; = мовчання -золото
1) υl. трогать языкам; лизать; cпeц. снабжать языком или язычком2) разговарить, болтатьto tongue it all day long — проболтать весь день; уст. говорить, произносить; icт. ругать, поносить
3) выдаваться, врезаться ( о песчаной косе); выбрасывать языки пламени4) мyз. модулировать5) стр. сполучати в шпунт -
4 наречие
1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).* * *I лингв.1) ( говор) говір, -вору, гові́рка2) ( язык) мо́ваII нар`ечиеграм.прислі́вник -
5 scandalous
adj1) ганебний, скандальний2) обурливий; що викликає обурення3) що любить поклепати язиком4) наклепницький5) що не стосується справи (питання)* * *a1) ганебний, скандальний; обурливий, який викликає обурення4) який не стосується справи, питання -
6 virulent
adj1) небезпечний, страшний (про хворобу тощо); смертельний2) злісний, озлоблений; жорстокий; лютий, шалений3) отруйний, ущипливий4) мед. заразний, вірулентний* * *a1) небезпечний, смертельний; virulent poіson сильнодіюча /смертельна/ отрута; а virulent form of a dіsease гостра форма захворювання2) мед. заразний ( про хворобу); вірулентний3) злісний, озлоблений; жорстокий; одержимий ненавистю; отрутний, повний отрути; virulent abuse злісні /люті, запеклі/ нападки; злісна лайка; virulent ріп отруєне перо ( наклепника); virulent tongues злі язики; іn а virulent tone в уїдливому тоні -
7 strapwort
n; бот. -
8 virulent
a1) небезпечний, смертельний; virulent poіson сильнодіюча /смертельна/ отрута; а virulent form of a dіsease гостра форма захворювання2) мед. заразний ( про хворобу); вірулентний3) злісний, озлоблений; жорстокий; одержимий ненавистю; отрутний, повний отрути; virulent abuse злісні /люті, запеклі/ нападки; злісна лайка; virulent ріп отруєне перо ( наклепника); virulent tongues злі язики; іn а virulent tone в уїдливому тоні -
9 зубок
1) зубик, зубок (-бка); зубочок (-бочка), зубеня (-няти). Зубки - зубки, зубенят(к)а. Поднимать, поднять на -бок, -бки кого - брати, взяти на зуби, на язики, на жарти кого, взяти на глум кого. Знать, выучить на -бок - знати, вивчити як оченаш, витовкти напам'ять. На -бок положить, -бок посеребрить, позолотить (иноск. роженице) - покласти на зуб (дитині);2) луковичный -бок - зубець (-бця). -бок (детка) чеснока - зубчик, зубок, зубець (-бця) часнику.* * *1) уменьш.-ласк. зубо́к, -бка́\зубок бки — мн. зу́бки, -ків, зубеня́та, -ня́т, зу́боньки, -ків
2) техн. зубо́к, зубе́ць, -бця́\зубок бки́ — мн. зубки́, -кі́в, зубці́, -ці́в
-
10 изрыгать
изрыгнуть ригати, ригнути чим, виригати, сов. виригати, виригнути, вибльовувати, виблювати, виблюнути, (извергать) вивергати, сов. вивергати, вивергнути що. [Язики на мене гострять і отруту з уст ригають (Куліш). Здавалося, то змій звивається, виригаючи дим (Грінч.)]. -гать хулу на Господа - вивергати, виригати, вибльовувати хулу на Господа, вивергати блюзнірство. [Яку із скверних уст ти виблюнув хулу? (Крим.)]. -гать потоки брани - вивергати лайку (лайку хмарою) лаятися. -ться - виригатися, виригатися, виригнутися и т. д.* * *несов.; сов. - изрыгн`утьвирига́ти, ви́ригати и ви́ригнути; ( извергать) ви́вергати, ви́вергнути и виверга́ти, рига́ти, ригну́ти; ( выбрасывать) викида́ти, ви́кинути\изрыгать га́ть прокля́тия — вульг. вирига́ти прокльо́ни, проклина́ти
-
11 насплетничать
наплести, наплескати (язиком), налихословити (на кого), наказати на кого; (лживо) набрехати, наклепати (на кого). [Так язики-ж! такого набрешуть, такого наплетуть! (Квітка). Нічого того не було: то люди налихословили на мене (Богодух.). Дідові накаже на мене, а мені на діда, щоб посварити (Звин.)].* * *наплести́, -плету́, -плете́ш, наплеска́ти, -плещу, -пле́щеш [язиком], мног. понаплі́скувати, -кую, -куєш; ( налгать) набреха́ти, -брешу, -брешеш, мног. понабрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш -
12 острить
1) что - гострити; (на точиле) точити; (на бруске) брусити; (косу) клепати, (на лопатке) мантачити; (зубчастые орудия) зубити. -рить зубы на кого (замышлять) - гострити зуби, язики, стригти (насталити) зуби на кого. -рить зубы на что - ласитися на що. -рить глаза - гострити очі на кого. [І ворог мій на мене очі гострить (Куліш)]. -рить уши - прясти ушима. -рить лыжи - намазувати п'яти, сов. п'ятами накивати;2) (отпускать остроты) остючками колоти, дотепувати. -рить над кем, над чем (насмехаться) - глузувати з кого, з чого, докладати кому, прикладати прикладки кому, пришивати квітки кому. [Молодиці жартували, докладали одна одній].* * *I( делать острым) гостри́ти, заго́стрювати, загостря́ти; ( точить) точи́ти, нато́чуватиII( говорить остроты) говори́ти до́тепи (доте́пно); (на чей-л. счёт) глузува́ти, кепкува́ти, кпи́ти, кпи́тися, пришива́ти кві́тку -
13 поднимать
и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.* * *несов.; сов. - подн`ять1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти\поднимать ма́ть де́ло — пору́шувати спра́ву; ( начинать) почина́ти (розпочина́ти) спра́ву
5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́типоднима́ть пар — підніма́ти (пахать: ора́ти) пар
-
14 присочинять
присочинить вигадувати, вигадати що, приточувати, приточити ще (від себе). [А в людей язики довгі, зараз йому перекажуть ще й свого приточать чимало (Звин.)].* * *несов.; сов. - присочин`ить1) ( добавлять) додава́ти, дода́ти; ( дописывать) допи́сувати, дописа́ти2) ( сочинять от себя) вига́дувати, ви́гадати -
15 развязывать
несов.; сов. - развяз`атьрозв'я́зувати, -зую, -зуєш, розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. порозв'я́зувати\развязыватьть войну́ — розв'я́зувати, розв'яза́ти війну́
\развязывать за́ть ру́ки кому́ — розв'яза́ти ру́ки кому́
\развязывать за́ть язы́к (языки́) — розв'яза́ти язика́ (язи́к, язики́)
-
16 Осудливый
и Осудчивый осудливий, пересудливий. [Лепетливі та осудливі язики мололи без упину (Неч.-Лев.)]. Неосудливый (-дчивый) - неосудливий. -
17 short tempers often go with long tongues
невитримані люди часто мають довгі язикиEnglish-Ukrainian dictionary of proverbs > short tempers often go with long tongues
См. также в других словарях:
Индийские язики — См. Индоарийские языки … Справочник по этимологии и исторической лексикологии
Хетто-лувийские языки (анатолийские язики) — Вымершая группа индоевропейских языков, распространенных в Малой Азии (Анатолии) и Сев. Сирии во Ⅱ Ⅰ тысячелетиях до н. э.: хеттский, лидийский, карийский, палайский (хеттская,хетто лидийская, подгруппа); лувийский (клинописный и иероглифический) … Справочник по этимологии и исторической лексикологии
Бахута, Анатолий Павлович — Бахута Анатолий Павлович укр. Бахута Анатолій Павлович … Википедия
Бахута — Бахута, Анатолий Павлович Анатолий Павлович Бахута (2 января 1939, Киев 1 августа 1990, Новая Каховка) украинский поэт. Биография Анатолий Бахута родился в семье работников речного флота. В 1952 1957 годах учился в средней школе № 2 г.Новая… … Википедия
Bouguinais — Bugis Parlée en Indonesie !Indonésie Région Sulawesi Nombre de locuteurs 3 500 000 (en 1991) … Wikipédia en Français
двоязикий — а, е. У якого два язики … Український тлумачний словник
злий — зла, зле. 1) Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; прот. добрий (про людину). || у знач. ім. злий, зло/го, ч.; зла, зло/ї, ж. Про злобну, недоброзичливу людину. || Сповнений гніву, сердитий на кого , що небудь. || Надзвичайно лютий,… … Український тлумачний словник
повисолоплюватися — юється, док., розм. Висунутися, вивалитися назовні з рота, пащі (про язики всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
повідсихати — а/є, док. 1) Відсохнути (про все чи багато чого небудь). 2) Втратити здатність рухатися, перестати діяти (про руки, ноги). •• Щоб (бода/й) ру/ки (язики/) повідсиха/ли кому лайл. уживається як побажання зла кому небудь … Український тлумачний словник
чесати — чешу/, че/шеш, недок. 1) перех. і без додатка. Розчісувати гребінцем волосся. || Робити кому небудь зачіску; зачісувати. || Вичісувати, вичищати скребком бруд, комах і т. ін. з волосся, шерсті. 2) перех. Очищати від домішок, вирівнювати що небудь … Український тлумачний словник
ваза — (фр. < лат. судина) Циліндрична посудина (часто витягнута у висоту, з ручками тощо) для збереження рідини та інших речей. Із стародавніх часів В. зображалась в монументальних рельєфах і розписах. У Китаї символізувала вічну гармонію, в Індії… … Архітектура і монументальне мистецтво
